про шлюб запитання

Обов'язково

3-юродне родство допускається в шлюбі. Не допускається 2-юродне.

Вибачте, що відповідаю із запізнення ( випусьив Ваше питання із виду). Вам потрібно звернутись до місцевого священика і посповідатись

Це ви повинні визначити самі. За традицією українців, дівчина, яка виходить заміж, приймає віру чоловіка в тому разі, якщо він православний. Однак так буває не завжди. У Церкві допускається вінчання якщо одно із сторін правлславна, а інша не проти вінчатисб в Правосл. Церкві.

Вибачте, що із запізненням,  якось випустив із виду Ваше питання

Моліться. На все воля Божа.

В Православній Церкві Ви не вінчані, тому в разі бажання повторного шлюбу звертайтесь до Католицької церкви, адже їхні таїнства Православна церква теж не може відкидати, вони дійсні, хоч і в девчому догматично суперечать вченню Православ'я про шлюб.  Ви не розвелися з чоловіком, а він помер, отже маєте право одружитися знову, якщо, звичайно, не можите жити одна.

Тільки якщо дитина справді страждає. Це моя особиста думка

Другий шлюб Церква дозволяє для того, щоб людина не вела блудний образ життя. Тому сам по собі він завжди носить покаянний характер ( такий шлюб має супроводжуватись покаянням переб Богом, що Ви не знайшли в собі сил жити цнотливо без повторного шлюбу, але вдруге одружились, тобто віддались тілесним чи фізичним потребам, але не духовним). На повторний шлюб обов'язково потрібно мати благословення правлячого єпископа. Щодо того "як бути?" - Ви самі маєте вирішити для себе: чи зможите жити далі без перелюбу, чи Вам краще одружитись, аби не розпалювати свою душу блудними гріхами... До-речі, якщо Вас чоловік справді жорстоко бив і становив загрозу вам і дитині, то це є серйозна причина для розлучення.

До чого тут святі ікони? Хіба в них причина розводу чи інших неприємностей життя? Причина в нас самих. Перед ними потрібно молитись, а не боятись їх. Молитись... Кожне рішення в житті потрібно приймати попросивши у Бога мудрості а не з власної гріховної волі. Щодо того я к бути далі, то перш за все потрібен час. Він лікує... Не треба спішити і "рубати з плеча". Відвідуйте всі богослужіння, очистіть душу святою Сповіддю і обов'язково прийміть Святе Причастя. Я впевнений, що Господь Сам Вам підскаже як далі бути...

Моліться Богу! 17 груд. свято Великомуч. Варвари, до якої моляться про щасливу долю (її мощі почивають у Володимирському соборі Києва). Особливо треба молитись до Пресвятої Богородиці... Ходіть обов'язково на всі богослужінні в церкву.

Ікона Спасителя для нареченого й ікона Божої Матері  для молодої (не обов'язково "Казанської). За традицією ікона Богородиці має бути з младенцем на руках.

Молитись. Молитва творить чудеса. Але пам'ятайте про Божий промисел. Господь не завжди дає людині бажане, адже Він краще знає що для людини краще і робить усе для щастя людини. Ви кажите про хлопця, а можливо Ви з ним не були б щасливі. Покладайте надію на Нього, меньше переймайтесь заміжжям, але просіть про все, що бажаєте у Гаспода. Може Він Вас просто випробовує у вірі; можливо Він передбачив уже для Вас якусь половинку однак всьому свій час... Бог тільки це знає як з Вами поступити для Вашого ж блага. Але Ви повинні також трудитись духовно, щоб отримати дар Божий.

Взагалі -то не можна. Тут питання  в тому, чи вистачить у Вас мужності перенести на інший день Вінчання?  А стосовно сповіді і причастя, то варто підійти до священика і домовитись з ним про інший для цього день.

Можите тільки попросити в митрополії дати Вам  інформацію про те чи отримав Ваш колишній чоловік право на повторне одруження, чи ні. А стосовно особисто Вас, то священик з Лаври правий: якщо Ви не хочите повторно одружуватись, то навіщо Вам розлучення в Церкві?

Тут важко Вам відповісти одразу. Було б добре, якби священик міг поспілкуватись з кожним із Вас (з Вами і чоловіком окремо). А для розлучення є кілька підстав як то зрада або побиття фізичне... Тут все залежить від Вас самих. Однак останній шанс людині завжди треба дати. Головне, не робити нічого поспішно, все треба добре обдумати, обов'язково перед кожною розмовою з чоловіко гарно помоліться щоб Господь Сам вклав у Ваші уста слова порозуміння чи слова для правильного виходу із ситуації. Взагалі, завжди про всі свої проблеми моліться до Бога, а Він, як Промислитель нашого життя усе Сам впорядкує і направить на благо...

Через неміч людини, аби вберегти людину від більшого гріха, Церква дає розлучення і дозволяє вдруге повінчатись. Однак для розлучення мають бути серйозні підстави (напр., подружня зрада, фізичне побиття...). Просто так, наприклад по причині: не зійшлись характером тощо, розвінчуватись не можна. Благословення на розлучення  і повторне вінчання може давати тільки правлячий архієрей.

Ікони, звичайно можна передавати в спадок. Є навіть така добра українська традиція. Тут боятись нічого, адже святі ікони несуть людям тільки добро і спонукають до молитви...

Це питання має вирішуватись за спільною згодою. Думаю, що комусь необхідно поступитись заради поваги, миру і любові, адже мова йде про одну віру - православну, а не католицьку чи інших конфесій...

Ні, це не є перешкодою для вінчання дітей

Кохання буває істинним лише одне - коли людина любить не лише тіло, але й душу людини і готова покласти за цю кохану людину навіть своє життя. Кохання, за словами апостола Павла , чоловіка до жінки має бути таким самим як до самого себе. Хіба чоловік не піклується про своє тіло, хіба не годує і не гріє його? Так само і жінку повинен любити як самого себе. Уважно перечитайте послання апостола Павла до Єфесян і Ви знайдете для себе відповіді на багато питань про любов. Скажу лише, що любов до красивих жінок дуже часто буває звичайною похіттю (гріхом), бо людина тягнеться більше за плотськими задоволеннями а не духовним. Пам"ятайте, що головне в людині - це душа! саме вона любить, терпить, гріє, поступається... або ж навпаки...

Адам і Єва, звичайно, дуже любили одне-одного. Навіть після вигнання їх з Раю вони розділили своє горе і спільно в сльозах несли і поділяли покарання за гріх (який, доречі, і породив похіть до красивого тіла), і ця їх єдність говорить уже про кохання.

Істинна любов є вічною і не замикаєть на земному житті, а сягає вічного блаженного життя... Про це також влучно говорить Ап. Павел до Коринфян ( 1 Кор. 13 розділ.). Духовні дарування зникають, а любов залишається вічно - ось основна думка цього розділу. Навіть найважливіші після любові чесноти - віра і надія потерплять деякі зміни, і тільки любов буде завжди незмінна.

Стосовно ж останнього речення у Вашому запитанні, то (незважаючи на те, що питання незакінчене) можу порадити Вам просту християнську молитву до Творця, який краще за всіх нас знає як допомогти людині і що (чи хто) їй в житті більше потрібно: красиве чи навпаки; добре чи ні і т. д. Ми повинні пам"ятати, що Бог ніколи не бажає зла людині, а те що  ми страждаємо, то винні самі, адже проявляємо не терпіння і смирення, а свавілля, самі хочемо усе вирішувати в своєму житті, забуваючи про Творця. Дуже добре звучить це слов"янською мовою: "человеческое произволение".  Ще, однак, Вам нагадаю і про промисел Божий, який завжди будь-яке зло (в тому числі і неправильні наші вчинки) направляє до дорих наслідків. Тому й кажу: моліться, і Господь виправить Ваші помилки в житті і напривить їх до благого...